сябри

I с`ябри

-ів, мн.

Феодально залежні селяни у Київській Русі, на українських, російських, білоруських землях і у феодальній Литві, які спільно володіли й користувалися орними та ін. земельними угіддями.

II сябр`и

-і́в, мн. (одн. сябр, -а́, ч.).

1) У білорусів – люди, зв'язані з ким-небудь дружбою, довір'ям; товариші, приятелі.

2) жарт. Білоруси.